ВПРАВА НА РОЗВИТОК ОБОХ ПІВКУЛЬ МОЗКУ

Вплив сім’ї на розвиток  та виховання дитини з особливостями психофізичного розвитку

Вправа «Що робить мою дитину щасливою?» (що приносить задоволення, чому радіє і т. д.) Батьки малюють сонечко, пишуть в середині ім’я дитини, а на промінчиках чому їх дитина радіє.

 

Саме ви як батьки знаєте найкраще свою дитину. Ви знаєте чому він посміхається, радіє, а чому навпаки сторониться, боїться, що приносить йому дискомфорт.  Саме ви  як батьки (мама і тато) є найближчі  для вашої дитини і він вам довіряє на всі 100 %.

Сім’я дитини з освітніми особливими потребами є її першим соціалізуючим  інститутом. Процес дорослішання дітей такої категорії проходить з великими труднощами та у дещо сповільненому темпі,  його також можна розділити на етапи:

І етап соціалізації – входження дитини в соціум. Першою сходинкою є адаптація її в сім’ї. Успішність цього процесу залежить від того, наскільки адекватно члени родини реагують на проблеми  дитини і допомагають у їх подоланні. Виникаючі труднощі – результат неправильної позиції батьків  та інших членів сім’ї.

ІІ етап соціалізації – це перебування дитини у спеціальному закладі. Важливу роль має відіграти такт педагогів, повага до дитини з особливими освітніми потребами. Завдання батьків налаштування дитини на перебування у закладі. Знову ми бачимо важливість нових змін у  житті дитини виконують члени родини.

ІІІ етап  соціалізації – адаптація дитини та її сім’ї власне у суспільстві, (пошук інших сімей з подібними проблемами, встановлення контактів, пошук своєї «соціальної ніші»).

Гармонійна внутрісімейна атмосфера розцінюється як корекційне середовище для дитини.

Сім’ї, в яких виховуються діти з ООП живуть під вантажем багато чисельних проблем, не кожен батько чи мати виявляються здатними прийняти недугу дитини, адекватно реагувати на постійно виникаючі проблеми. Відомо, що психотравмуюча ситуація здійснює негативний вплив на психіку батьків та ускладнює їхнє відношення до дитини. Декого з батьків існуюча ситуації ламає. А власне саме особистісні якості батьків визначають можливості соціалізації дітей та адаптації до життя, тобто їхнє майбутнє. Важливою є  наявність у батьків такої важливої якості як стресостійкість, саме вона необхідна для підтримки дитини. Відсутність же цієї якості вказує на нездатність батьків здійснювати виховання та соціальний супровід власної дитини протягом всього життя, взаємодіяти з фахівцями різного рівня чи навпаки, свідчить про схильність до аутизації по відношенню до дитини чи соціуму. (тобто відстороненню)

Життєво важливим і необхідним чинником успішності дитини з особливостями психофізичного розвитку є достатній рівень освіченості батьків. 

Що ж потрібно для успішної соціалізації дитини з ООП?

1. Своєчасно навчати  дитину умінням та навичкам, які відповідають віку дитини;

2. Стимулювати пізнавальну активність. Грати ігри, які відповідають особливостям дитини.

3. Підтримувати зв'язок з вихователями та спеціалістами закладу. Цікавитись поведінкою, не боятись задавати питання та звертатись за порадами.

4. Розширювати кругозір дитини не лише на дидактичному матеріалі (настільних іграх, книжках, фільмах), а й у різних життєвих ситуаціях.

5. Стимулювати дитину до того , що його цікавить.

Які ж основні умови успішного виховання дітей з особливими потребами?

1.  Важливо створити у сім’ї здоровий мікроклімат, правильну тональність і загальну спрямованість.

Головне, щоб сім’я була дружна, цілеспрямована, радісна, де пануватиме атмосфера взаємодопомоги, щирості, тепла, справжньої турботи.

2. Довіряти дитині та надавати можливість діяти самостійно.

Довіра сприяє самовихованню дитини, її самовдосконаленню. Відверті, довірливі стосунки між батьками й дітьми роблять мікроклімат у сім’ї благополучним.

3. Виховувати поважне ставлення дітей до найстарших членів родини – бабусі й дідуся.

4. Узгодження і єдність усіх сімейних вимог  .

Головне правило: ні за яких обставин не допускайте в сім’ї різних дій, неузгоджених впливів.

Дотримуючись основних умов виховання дітей, батьки можуть використати такі правила:

1. Незважаючи на інвалідність дитини, потрібно ставитися до неї  як до дитини з особливими потребами, яка потребує спеціального навчання, виховання та догляду.

2. Використовуючи спеціальні рекомендації, поради та інструкції дефектолога, психолога, логопеда поступово і цілеспрямовано:

– навчайте дитину різних способів спілкування;

– навчайте основних правил поведінки;

– розвивайте навички самообслуговування;

– формуйте вміння, що допоможуть подолати стреси;

– виявляйте і розвивайте творчі здібності вашої дитини;

– розвивайте зорове, слухове, тактильне сприйняття за допомогою гри.

3. Створіть у сім’ї середовище емоційної безпеки:

– виховуйте дитину в атмосфері любові, поваги та добра;

– дотримуйтеся постійного режиму дня;

– позбавтеся усіх чинників, що можуть спричинити у дитини страх чи негативну емоційну реакцію.

4 Відвідуйте групи підтримки і взаємодопомоги, де можна полегшити почуття ізоляції, емоційну тривогу, поділитися  як своїми успіхами так і проблемами.

5. Виховуючи дитину з особливими потребами,  треба навчитися:

– поважати свою дитину;

– сприймати її такою, як вона є;

– дозволяти їй бути собою;

– хвалити і заохочувати до пізнання нового;

– стимулювати до дії через гру;

– розмовляти з дитиною, слухати її, спостерігати за нею;

– підкреслювати її сильні властивості;

– впливати на дитину проханням – це найефективніший спосіб давати їй

інструкції.

Виховання та розвиток кожної дитини відбувається за певних умов і під впливом інших осіб.

Але головним завданням сімейного виховання є гармонійний розвиток дитини, підготовка її до життя в соціальних умовах. Звичайно, не існує єдиної формули успішного виховання дітей у сім’ї – це завжди залежить від рівня моральності й духовної культури батьків, їхніх життєвих планів, ідеалів, вчинків та сімейних традицій.

Кожному, хто виховує дітей з особливими потребами, завжди треба пам’ятати слова великого вченого І. Павлова:

 “…Ніщо не залишається непорушним, а все завжди може змінитися на краще. Аби тільки були створені відповідні умови ” .

 Рефлексія:

- Ваші відчуття коли ваша дитина радіє?

- Як часто ваша дитина радіє?

Як сформувати навички гри в дітей з ООП

 Гра для дітей, особливо молодшого віку, – це один із найважливіших природних інструментів розвитку та навчання. Проте трапляється, що дитина відмовляється гратися самостійно, з однолітками, а то і взагалі не проявляє цікавості до ігрової діяльності. Як тоді бути батькам? 

ЩО ТАКЕ ГРА Й ЧОМУ ВОНА ПОТРІБНА ДІТЯМ Будемо говорити про вікову категорію від народження й до кінця початкової школи. Проте це умовний період, особливо якщо йдеться про дітей з ООП, адже часто вони мають такі особливості розвитку, що біологічний вік дещо стирається. Гра дає змогу дитині пізнавати світ та розвиватися без прямих вказівок до навчання. Вона може активно рухатися, спілкуватися з дорослими й ровесниками, вчитися проявляти ініціативу. Гра – це одночасно й сенсорне, і психологічне, й емоційне розвантаження для дитини. Гра знімає більшість обмежень, з якими дитина стикається в повсякденному житті. Натомість це ще й можливість здобувати нові знання й навички. Діти з ООП отримують корекційну, дефектологічну, психологічну підтримку у вигляді спеціалізованих розвивальних занять із фахівцями. 

Тому гра для них – особливо важлива, адже вони можуть розкриватися самостійно, без заданого дорослими напрямку. Варто лише підібрати гру, яка буде дитині цікава, доступна, дасть змогу збалансувати вербальне та невербальне спілкування. 

 

Проте є й інший бік медалі: гра потребує залучення ще однієї людини – дорослого. І він також може отримати неабияку користь від цього процесу, та більше в постійному стресовому навантаженні, що ми маємо сьогодні. 

Дорослим, як і дітям, гра дає можливість сенсорного, психологічного та емоційного розвантаження. У грі найпростіше налагодити контакт та співпрацю, якщо дитина має особливості у вербальному спілкуванні. Це також найкращий спосіб формувати в неї навички комунікації, а також розвивати в заданому напрямку. Але, мабуть, найбільший плюс для батьків – це можливість мати трошки вільного часу, коли дитина грає самостійно.

 Дорослих можна умовно розділити на дві категорії – ті, які можуть і вміють гратися з дітьми, та ті, які не вміють цього робити. 

Перша категорія простіше й легше сприймає особливості своїх дітей. Вони можуть дозволити собі бути смішними, валятися на підлозі, не зважати на думку інших. 

Друга категорія батьків постійно концентрується на проблемах і труднощах. Ці батьки завжди незадоволені результатом і вважають, що докладені зусилля недостатні. І це, безумовно, відображається на дітях, на форматі спілкування з ними. Тому навчатися грати з дитиною – важливо, особливо за умови наявності в неї ООП, та більше за відсутності чи обмеженості вербального спілкування. Спільна гра з батьками дає змогу покращити взаємини, а також полегшити подальші заняття, якщо вони не дуже бажані для дитини. 

ГРА ТА ІГРОВИЙ КОМПОНЕНТ У НАВЧАННІ – У ЧОМУ РІЗНИЦЯ Ми маємо розуміти, що є значна різниця між грою та навчанням в ігровій формі. У грі важливий процес, а не результат, як у навчанні. Тому щоденна взаємодія з дитиною з особливостями має передбачати не лише корекційні заняття, але й суто ігрову діяльність, без встановленої заздалегідь навчальної мети чи запланованого результату. Наприклад, коли ми даємо дитині кубики і просимо назвати колір, розмір, кількість тощо, або в настільній грі вимагаємо називати кольори фішок, що намальовано на картинках, це знижує її зацікавленість процесом, бо нагадує заняття. Тому під час гри маємо прийняти кілька правил: не більше 5–10% часу має припадати на запитання чи вказівки (дай мені картинку з коровою, яким кольором ти зараз будеш малювати, скільки в тебе машинок, а скільки буде, якщо я тебе ще одну дам тощо). Друге правило – приймати вибір дитини та слідувати за ним. Але якщо в батьків є бажання та можливість, вони можуть додавати ігрову форму в навчання. Важливо балансувати між ігровими компонентами на навчальними результатами, які ми будемо очікувати, так, аби дитина не втрачала цікавість до того, що відбувається. 

КОЛИ І В ЯКІ ІГРИ ГРАТИ 

Малюки (до 3 років) В іграх дітей цієї вікової категорії зазвичай немає чітко визначених правил, вони не мають передбаченого завершення, а спрямовані на сенсорні відчуття й отримання позитивних емоцій:

 • проста взаємодія, коли певна дія призводить одразу до результату: хованки під ковдру, лоскотання, пестощі, гра в “ку-ку”, хованки; 

• активності: кидати чи ловити м’яч, бити по ньому ногою, доганялки, стрибання на подушках;

 • прості ігри, що показують взаємодію причини та наслідків: з простими музичними інструментами чи іграшками, молоточками і цвяшками, лабіринтами для кульок; 

• елементарні сюжетні ігри: побудувати башту, нагодувати чи вкласти спати іграшку, покатати її на машинці чи у візочку. 

У цьому контексті ми говоримо про малюків, тому що діти з ООП та складними порушеннями часто проявляють зацікавленість до таких ігор і в більш старшому віці. І ми маємо розуміти, що вони в такому разі не пройшли етап дорослішання і, відповідно, треба допомогти їм перейти на наступний етап. 

Дошкільнята (3–6 років) Ці діти проявляють цікавість до складніших сюжетних ігор – зоопарк, лікарня, дитячий садочок. Часто відтворюють сюжети улюблених мультфільмів. 

У цьому віці корисно використовувати дидактичні й настільні ігри з простими правилами – такі, де потрібно щось складати за зразком, будувати чи збирати за заданою характеристикою. 

Ігри з картками та різноманітні «бродилки» з кубиками та фішками також будуть цікавими цій віковій категорії.

 Щодо активних ігор, то вони також ускладнюються. Діти здатні дотримуватися правил – футбол, класики, смуга перешкод, командні розваги. Але й сенсорні ігри з різними матеріалами лишаються актуальними – з водою, піском, тістом, глиною тощо. 

Після 6 років Ці діти активно включаються в рольові ігри, де потрібне залучення уяви, – створення сценарію, внесення в нього корективів, створення та використання інвентарю з підручних матеріалів. Дидактичні та настільні ігри також ускладнюються, збільшується кількість правил, концентрація уваги підвищується. В активних іграх також використовується значна кількість обов’язкових правил. У цьому віці діти починають активно використовувати комп’ютер, смартфон та приставки для ігор. Кожна дитина проходить усі ці етапи за порядком. Вона має задовольнити свій сенсорний розвиток, опанувати елементарні правила, зв’язок «причина – наслідок», починає розуміти, що гра залежить ще й від дій партнера та взаємодії із ним. У випадку з дітьми з ООП ми також спираємося на загальні вікові особливості, але іноді помічаємо, що їхні ігри можуть не відповідати типовим віковим особливостям або довго перебувати на одному віковому рівні. 

ЯК ОБ’ЄДНАТИ У ГРІ ДІТЕЙ З ООП І НОРМОТИПОВИХ 

Часто батьки намагаються навчити дітей з ООП грати в ігри відповідно до їхнього віку, розуміючи, що дитина буде перебувати в колективі з нормотиповими дітьми й, наприклад, гра в пасочки матиме дивний вигляд у 2–3 класах, а реакція однолітків може бути різною. Вважалося, що коли дитина з ООП прийде в колектив та буде спілкуватися з однолітками, її розвиток пришвидшиться й вона почне грати в ті самі ігри, а її поведінка вирівняється. Проте переважно так не трапляється саме собою. Тому нам потрібно підбирати для такої дитини ігри, які, може, і не відповідатимуть повністю тим, у які грають ровесники, але будуть перекликатися з ними або принаймні будуть для них цікавими. Наприклад, переливати, пересипати, перемішувати, шукати іграшки чи кульки в піску, крупі, інших матеріалах. Такі сенсорні ігри зацікавлюють усіх дітей, адже вони дають можливість зняти емоційне навантаження. З іншого боку, це дає змогу вивчати, наприклад, властивості речовин. 

Для старших дітей можна запропонувати поливати щось холодною, гарячою чи солоною водою і спостерігати, що відбувається, додавати у воду олію, змішувати соду з оцтом, розчиняти у воді барвники чи змішувати різні фарби, досліджувати, що відбувається з різними предметами, якщо їх опустити у воду, слухати, який звук виходить у різних поверхонь тощо. Такі експерименти можна супроводжувати поясненнями. 

Дітям з ООП також підійдуть активні ігри з простими правилами – усі варіації футболу, баскетболу, гольфу. Закидати м’ячі різного розміру та з різних матеріалів у ворота, баскетбольну корзину чи звичайну корзину з різної відстані – корисна вправа як для дітей з ООП, так і для нормотипових. Різноманітні «доганялки», твістер, смуги перешкод – те, що може бути цікавим усім одночасно. 

Добре заходять і ігри-«руйнування» – розбивання криги, дартс із повітряними кульками, боулінг із пластикових пляшок (порожніх чи наповнених), руйнування конструкції з подушок тощо. Це знімає напруження та допомагає виплеснути надмірну енергію. 

Найбільш корисно це для дітей із гіперактивністю. Найбільш корисними серед дидактичних та настільних ігор для дітей з ООП є: 

-«лєго» та його варіації;

 -ігри на співставлення та пошук деталей (можна робити як самостійно, так і разом із дитиною);

 -настільні ігри «на везіння», а не на основі здібностей (наприклад, гравці вибирають собі карту, не бачачи малюнку, і в кого найбільша за характеристикою малюнку карта, той і виграє);

 -настільні ігри, у яких немає необхідності говорити чи розуміти мовлення: наприклад, «бродилки» з простими правилами, де треба кидати кубик і рухатися вперед. 

Дітям з ООП також корисні заняття з будь-якої творчості. Їх не класифікують як ігрову діяльність, проте вони можуть бути альтернативою грі та частиною навчання дитини проводити час наодинці з користю. Такі завдання також мають практично необмежений потенціал щодо поступового ускладнення. 

ЯК НАВЧИТИ ДИТИНУ ГРАТИ 

Обираючи ігрову діяльність для дитини з ООП, маємо визначити: 

• що подобається дитині. 

Для цього спостерігаємо, чим вона займається наодинці, та пропонуємо різні ігри (активні, творчі, сенсорні, дидактичні тощо);

 • які навички вона має і який досвід до цього мала: чи здатна спілкуватися вербально, наскільки в неї розвинені моторика та координація, чи може концентрувати увагу та як довго, чи не було в неї неприємного досвіду, через який вона може відмовлятися грати, наприклад, у лікарню чи школу тощо;

 • вікові особливості; 

• потребу та можливість у спілкуванні з однолітками. 

Коли ви пропонуєте дитині з ООП гру, важливо пам’ятати:

 ✓ гра починається з мотивації і триває, доки в дитини зберігається зацікавленість. Грати з примусу дитина не буде; 

✓ не всі ігри, які ви любили в дитинстві, сподобаються і вашій дитині; 

✓ ігрових навичок треба навчати. Діти з ООП не завжди можуть навчатися ігор самостійно з природного середовища та оточення; 

✓ якщо нецікаво вам, то й дитина, найвірогідніше, не зацікавиться грою; 

✓ навчальний компонент знижує зацікавленість у грі. 

Щоб навчити дитину грати, ми самі маємо навчатися це робити. Для цього: o обираємо кілька варіантів ігор, які можуть сподобатися дитині; плануємо час, який ми повністю можемо присвятити грі з дитиною. o Важливо, аби це відбувалося щоденно, можливо, короткими інтервалами, але частіше; o корисно залучити інших членів родини; o даємо дитині можливість обирати, чим займатися сьогодні; o граємо в ігри, які обрала дитина, але постійно пропонуємо розширити модель гри чи спробувати щось інше. 

 

РОБОТА З ДІТЬМИ З ООП

КОМАНДИ СУПРОВОДУ В ВІЙСЬКОВИЙ ЧАС

1.ЧИ ГОВОРИТИ З ДІТЬМИ З ООП ПРО ВІЙНУ?

Обов’язково потрібно. Незалежно від того, які особливості має дитина та якого віку, вона вже бачила війну чи певні її ознаки (блок-пости, зруйновані будівлі, бомбосховища тощо). До того ж чимало дітей з ООП користуються інтернетом, де стикаються з відповідною інформацією, грають в ігри, спілкуються в чатах, соцмережах.

 

Якщо не говорити з ними про війну, є високий ризик, що вони отримають викривлену чи неправдиву інформацію. А, отже, невизначеність та неінформованість (чи неадекватна інформованість) породить додаткову тривожність, страхи та викривлене сприйняття подій. У гіршому випадку це може спричинити небезпечну ситуацію.

 

Але глибина, зміст та способи інформування про війну залежать від віку дитини, індивідуальних можливостей розуміння та сприйняття мовлення.

 

У будь-якому випадку можна (і треба!) супроводжувати пояснення візуалізацією інформації. Наприклад, узяти зображення чи відео з інтернету (профільтрувавши травматичні), а також використовувати те, що оточує дитину – протитанкові укріплення, військову форму, блок-пости, техніку тощо. Якщо ви переїжджаєте, то це можуть бути великі скупчення людей на вокзалах, черги на автобуси – усе, що дитина може ідентифікувати, треба їй пояснити, розказати, чому відбувається саме так і тепер.

 

Знання дитини про війну допоможе й у випадку, коли родина змушена переїжджати в безпечніше місце. Адже якщо ви візьмете відповідальність за переїзд виключно на себе (тому що я так вирішив), супротив та агресія дитини будуть спрямована на вас. Та коли вона знатиме, що є об’єктивні обставити, їй буде легше це пережити, тому що в такому випадку батьки лишаться острівцем безпеки, що важливо для стабілізації дитини.

 

2.ЯК ПІДТРИМУВАТИ ДИТИНУ Й ЧОМУ ВАЖЛИВІ РУТИНИ?

Зміна обставин та укладу життя дає нам змогу поглянути на ситуацію з іншого боку та побачити нові можливості й віднайти нові орієнтири.

 

Ми вже потрапляли в схожу ситуацію, коли під час ковіду освітню систему перевели в онлайн, і тоді найбільше “постраждали” якраз діти з ООП. Адже організувати дистанційне навчання для них виявилося надзвичайно складно.

 

Тепер, коли самі педагоги змушені розвʼязувати, окрім освітніх питань, ще й завдання власної безпеки та психоемоційного стану, можливостей для навчання дітей з ООП стало ще менше. І брак системного навчання та доступу до корекційних занять, зв’язку зі звичними педагогами спричиняє додаткове напруження в батьків.

 

Проте часто ми не помічаємо, що корекційна складова окремих занять із дітьми з ООП переоцінена. За спостереженнями фахівців, вона не дає такого значного ефекту, як чимало звичних рутинних справ, які можуть стати навчальними для дитини:

 

побутові навички та самостійність;

соціальний розвиток;

ігри, уподобання, хобі.

Для всього цього не потрібні окремі педагоги, достатньо залученості батьків. Натомість результат від перенесення акценту з академічних досягнень на побутові є платформою для розвитку навичок для життєвої адаптації.

 

Тож підтримка дитини з ООП базується на щоденній рутині та буденності. Тому важливо створити для неї усталений розклад дня, причому бажано його візуалізувати у формі картинок та тексту.

 

Розклад обов’язково має містити звичні гігієнічні процедури, прогулянки, ігри, фізичну активність, побутові справи на кшталт походів до крамниці, прибирання, готування їжі, догляду за домашніми тваринами – усе те, до чого дитина звикла вдома. Це доволі легко дотримувати, і такі прості речі можуть стабілізувати дитину з ООП, для якої звичні справи є основою безпеки та впевненості.

 

За можливості (коли родина в безпеці та в ресурсі) варто організувати спілкування з однолітками, навчання в будь-якому форматі, який використовувався раніше, – з батьками, дистанційне в школі (якщо воно вже почалося), заняття з корекційними спеціалістами, різноманітні розвивальні заходи онлайн тощо.

 

Спланований розклад не лише створює стан передбачуваності для дитини, допомагає зняти її тривожність, але й дає підтримку психологічній рівновазі дорослого. Адже коли ти обіцяєш залежному від тебе (дитині) щось робити в певному порядку та дотримуєшся цієї обіцянки, це позитивно впливає й на стабілізацію самого дорослого – він також має план дій як опору.

 

Але важливо пам’ятати, що варто давати й самій дитині право обирати деякі різновиди діяльності та їхню послідовність у межах розкладу. Тоді вона відчуватиме, що може впливати на ситуацію і її думка важлива.

 

3.ЯК ВИЗНАЧИТИ, НАД ЧИМ ВАРТО ПОПРАЦЮВАТИ?

Є два варіанти. Перший – батьки можуть скористатися чек-листами, опитувальниками, анкетуванням чи тестуванням (матеріалів в інтернеті щодо цього є чимало, або можна запитати педагогів, якщо є можливість). Можна орієнтуватися й на рекомендації фахівців щодо того, які навички мають бути вже сформованими в дитини відповідного до віку.

 

Другий варіант – дати відповідь самому собі (батьківська рефлексія) на такі запитання:

 

Що вам спричиняє найбільший дискомфорт у догляді за дитиною?

Які побутові завдання вона може виконувати самостійно або з найменшим втручанням дорослого?

Які побутові навички потрібні вашій дитині не лише вдома, але й (з урахуванням нинішніх обставин) в іншому місці перебування?

У яких побутових завданнях дитина відчуває найменший дискомфорт чи навіть отримує задоволення?

Які моменти потребують вашого прискіпливого контролю?

Отримавши відповіді, дорослі побачать для себе можливості для розвитку дитини з ООП, отримання нею навичок, які будуть не менш важливими (або навіть більше), ніж заняття з логопедом чи психологом. Побутова самостійність, окрім навичок дитині, надає й батькам певну історію успіху (а успіх обов’язково буде, бо тепер у вас є достатньо часу для практики), якою можна пишатися.

 

4.ІГРИ

Ігрова діяльність відповідно до віку – це важлива платформа для розвитку та підтримки соціальних, комунікативних і навіть когнітивних навичок. Навіть у випадку, коли дитина невербальна, її навички комунікації та спілкування можна поглиблювати саме завдяки іграм.

 

Активні та рухливі ігри дають можливість зняти напруження, посилити здатність контролювати тіло. Дитина вчиться запам’ятовувати правила та дотримуватися їх: наприклад, дотримуватися черги, чекати, стежити за тим, що роблять інші тощо.

 

Сенсорні ігри (переливати воду, додавати пісок, олію, фарби, торкатися, гладити, нюхати тощо) знімають сенсорне перевантаження, забезпечують дитині відпочинок, наприклад, від спілкування з іншими людьми. А з іншого боку, ми даємо їй нові знання та навички.

 

Настільні (так звані дидактичні) ігри підтримують навички спілкування та соціальної взаємодії. Вони також сприяють закріпленню навчальних досягнень та корекційної роботи (наприклад, ігрові завдання із запам’ятовування, концентрації уваги, розвитку мислення тощо).

 

До того ж, коли ви граєте в ігри з дитиною, ви й самі можете переключитися з того, що відбувається навколо, отримати радість та задоволення хоча б на кілька хвилин. Це дає змогу й дітям побачити, що в будь-яких обставинах є час на розслаблення та радощі, на відчуття самого життя. Тоді й діти припиняють відчувати тривогу.

 

5.ПІДТРИМКА НАВИЧОК

Чи не найбільше батьків жахає, що діти можуть втратити навички, які вони здобули раніше. Цей страх, проте, не є специфічним для періоду війни, він супроводжує батьків дітей з ООП постійно.

 

Але фахівці стверджують, що це практично неможливо: здобуті навички втрачаються лише за наявності медико-фізіологічних підстав, тобто коли стан здоров’я дитини раптово та суттєво погіршується. Це можуть бути психологічні травми, але в такому разі, найвірогідніше, у мозку дитини відбудуться компенсаторні процеси. І тоді пізніше йтиметься про відновлення цих навичок, а не здобуття їх наново, тому процес буде швидшим і простішим.

 

А от якщо дитина почала гірше читати чи забула арифметичні дії, літери, написання слів, звуки тощо, то це означає, що ця навичка не була опанована в достатньому обсязі. Також її втрата може відбутися, якщо дитина нею не користується нею в повсякденному житті (тобто з погляду дитини ця навичка непотрібна). Власне, це також може бути орієнтиром для батьків: що з цих навичок можна перетворити на постійний функціонал для дитини.

 

Батькам варто включити заняття в щоденний розклад, про який ідеться вище. Причому набагато краще, аби такі заняття були коротшими, але кілька разів на день. Зосереджуватися варто не на тих цілях, які раніше були перед дитиною та її педагогами (ІПР), а відштовхуватися від того, що вона вже опанувала, чи на тому, де вона зупинилася на момент переривання звичних занять.

 

А далі – подумати над тим, як закріпити ці навички в буденних ситуаціях. Сплануйте ваші заняття. Наприклад, якщо ви хочете займатися з дитиною математикою, ви можете:

 

порахувати, скільки продуктів потрібно, аби приготувати страву на ту кількість людей, які проживають із вами (це закріплює навички рахування, додавання, множення, вираховування пропорцій тощо);

виміряти площу та периметр приміщення, кімнати, майданчика, встановивши для цього, наприклад, спеціальну програму на смартфон;

пошукати навколо себе предмети заданої геометричної форми або намалювати маршрут прогулянки;

розрахувати суму покупок у магазині чи час, який потрібен кожному члену родини на виконання якихось дій.

А приготування їжі, наприклад, дає надшироке поле для різноманітних занять: тієї ж математики, сенсорних вправ (які продукти на доторк), розвитку дрібної моторики (різати, терти), розрахунку ваги. А якщо дитина може допомогти приготувати щось для всієї родини, це підвищуватиме її самооцінку та даватиме відчуття важливості для соціуму.

 

Щодо навичок письма, читання, усного мовлення, то є навіть метод так званого навчання в природних умовах. Ви можете:

 

надавати дітям письмові побутові інструкції – що, як і в якому порядку робити;

складати список покупок та читати назви продуктів у магазині;

писати повідомлення в месенджерах (додатково це тренує й навичку спілкування) – це й техніка письма, і граматика, і пунктуація, і розуміння прочитаного й багато інших нюансів.

граючи в настільні ігри, ви можете давати завдання прочитувати, що написано на ігровій картці, чи ставити уточнювальні запитання, стимулюючи до розмови;

обговорювати чи переказувати мультфільми, кіно, відео в соцмережах.

 

6.СПІЛКУВАННЯ З РОВЕСНИКАМИ

Якщо для дітей дошкільного віку батьки є цілим всесвітом, і вони можуть замінити партнерів у іграх і однолітків, то з 8–9 років живе спілкування з такими ж дітьми стає надважливим. Тому варто спробувати організуватися з іншими батьками у вашій місцевості, які мають дітей такого ж віку, для спільної діяльності – прогулянок, ігор, творчої та побутової діяльності (наприклад, спільного чаювання).

 

У цьому випадку головне завдання для батьків дитини з ООП – не акцентувати увагу на корекційній роботі, а дати дитині змогу вільно спілкуватися. І коли такі зустрічі увійдуть у щоденне життя, тоді можна починати думати про пошук фахівця, який би міг займатися з дітьми.

 

Війна торкнулася кожного, педагогів у тому числі. І якщо ви сидітимете й чекатимете, що знайдеться фахівець, котрий вам усе організую, ви будете сильно розчаровані. А от якщо ви почнете щось робити самостійно, буде суттєво легше знайти людину, яка долучиться до процесу й допоможе.

 

7.ДОПОМОГА СПЕЦІАЛІСТІВ

Якщо ви маєте змогу продовжувати корекційні заняття – це ідеальний варіант. Але якщо такої змоги немає, то можна організувати заняття з дитиною самостійно, наодинці або в групі. Так ви на власні очі побачите, чого саме потребує ваша дитина, та конкретизуєте запит щодо її розвитку та занять.

 

Можна спробувати зв’язатися з фахівцями, які надавали підтримку вашій дитині до війни. Можливо, вони на зв’язку та зможуть проводити заняття онлайн чи переспрямувати вас до своїх колег.

 

Батьки також можуть звернутися до корекційних центрів, ІРЦ чи приватних фахівців у тому місці, де вони перебувають. Якщо вони працюють, то, можливо, зголосяться проводити заняття з вашою дитиною чи долучити до відповідної групи.

 

Так само можна пошукати фахівців, які працюють онлайн: здебільшого вони поступово відновлюють роботу, якщо перебувають у безпеці. Причому багато хто надають консультації та допомогу безплатно, розуміючи, у якій ситуації ми всі нині перебуваємо.

 

Але оскільки вони не бачили вашу дитину та не працювали з нею до цього часу, вам доведеться ретельно конкретизувати свій запит. Тобто не “ситуація погіршилася”, а “потрібна допомога в організації режиму навчання” або “у модифікації програми з певного предмета для такого-то класу”, “як застосовувати математику в побуті” тощо.

 

Але варто також розуміти: якщо ви не готові вкладати час та сили в самостійні заняття з дитиною, онлайн-консультації навряд чи допоможуть.

Дистанційний логопункт під час карантину!

Пропонуємо  ознайомитися з мнемотехнікою.

К. Д. Ушинський писав: «Учіть дитину яких-небудь невідомих їй п’яти слів — вона буде довго і марно мучитися, а зв’яжіть двадцять таких слів з картинками, і вона їх засвоїть на льоту».

Тому для наших діток підібрано мнемотаблиці до "весняних" віршів. Спробуйте дану техніку і вона допоможе малюкам швидко запам'ятовувати вірші. 

Ігри та вправи на розвиток слухової уваги, сприймання, пам´яті.

Фонетична розминка

Граматична будова мови.

1.      Практичний матеріал.

 

	ЗВУКИ Л, Л'
Артикуляція звуку Л: • губи набувають положення наступного голосного звука; • зуби злегка розкриті;· звужений кінчик язика упирається у верхні різці або альвеоли; • корінь язика піднімається до м'якого піднебіння; • бічні краї язика не стискаються з верхніми кутніми зубами, а тому видихуваний струмінь повітря проходить крізь щілину, що утворюється між ними; • м'яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину; • голосові зв'язки вібрують.   Порушення вимови звуків л, л'  Ламбдацизм - вади вимови звуків л та л' . • відсутність звука • спотворена вимова звука • помякшена вимова звука  • Параламбдацизм - різновидності дефекту, які виражаються в заміні звуків л, л' іншими.  • заміна звуком и (лампа – “иампа”, лак – “иак”) • заміна звуком й (лапа – “йапа”, ложка – “йожка”) • заміна звуком в (у) (лелека – “вевека”, голка – “гоука”) Виправлення вимови звуків л, л' Підготовчий етап є обовязковим на шляху виправлення звуковимови, та включає в себе важливі компоненти, а саме: розвиток слухового сприймання, слухової уваги та памяті, розвиток фонематичного сприймання, розвиток дихання, розвиток артикуляційної моторики.  Для того щоб навчити дітей правильно вимовляти звуки нашої мови, необхідно перш за все навчити їх уважно слухати та чути мовлення оточуючих, тобто розвивати слухове сприймання. Розвиток слухового сприймання – важлива передумова формування звуковимови. Починати слід з розвитку слухової уваги. Для розвитку слухової уваги доцільно використовувати найдоступніші для дитячого сприймання навколишні звуки: сигнали машин, голоси тварин, музичні звуки та ін. На прогулянках, під час ігор, на екскурсіях діти слухають, про що “говорять” вулиця, кімната, ліс, парк, музичні іграшки. (Див. Логопедичні ігри та вправи) Важливе місце в підготовчій роботі на шляху розвитку правильного мовлення повинна займати, так звана, артикуляційна гімнастика. Метою її є – відпрацювання правильних, чітких рухів органів мовлення, необхідних для правильної вимови даних звуків. Вправи для підготовки артикуляційного апарату до постановки звуків л, л' • “Неслухняний язичок”. Широкий язик покласти на нижню губу та промовляти “пя-пя-пя”, неначе похлопувати свій “неслухняний язичок” верхньою губою. • “Гойдалка”. Висунути вузький язик. Тягнутися язиком почергово спочатку до верхніх різців, потім до нижніх. Рот при цьому не закривати. Вправа проводиться під лічбу 10-15 разів. • “Індичата”. Відкрити рот , покласти широкий язик на верхню губу та виконувати погладжувальні рухи вперед-назад, слідкувати за тим, щоб широкий язик не відривався від губи. Рухи виконувати спочатку безшумно, а потім додати голос (виходить щось схоже на бл-бл-бл) • “Конячка”. Присмоктати язик до піднебіння, клацнути язиком. Клацати повільно, сильно. Розтягувати під’язикову зв’язку. Виконати 10-15 разів. • “Смачне варення”. Висунути широкий язик, облизати верхню губу та заховати язик за верхні зуби. Повторити 10-15 разів. Постановка звука Л Для виправлення ламбдацизму використовують наступні прийоми.  • Спочатку дитині дають завдання за зразком, користуючись дзеркалом, вільно висунути язик та зажати його між зубами. Потім вона повинна не змінюючи положення язика, вимовити протяжно а або и. При цьому положенні мовних органів можна отримати протяжний звук л. Після такої міжзубної вимови треба перевести язик дитини за верхні зуби та продовжувати закріплювати правильну вимову. • Рот напіввідкрити, протяжно вимовляти звук и та при цьому повільно просувати язик між зубами, потім притиснути зубами. Слідкувати, щоб кінчик язика був не вузьким а широким. При правильному виконанні цього прийому отримаємо звук л. Після відпрацювання ізольованого звука л в міжзубному положенні слід перевести кінчик язика за верхні зуби. • Можна запропонувати дитині широко відкрити рот та протяжно вимовляти звук а. При цьому кінчик язика почергово піднімати і опускати до верхніх і нижніх різців. При такій вправі почуємо: ла-ла-ла. • При губній вимові звука л , в першу чергу необхідно загальмувати рухи губ. Треба проводити вправи на диференціацію рухів губ “трубочка-посмішка”. Дитину слід навчити не витягувати губи вперед, а розтягувати в сторони (спочатку можна навіть притримувати їх пальцями). Після того слід перейти до постановки звука л за допомогою одного з вищезазначених прийомів. • У тих випадках коли порушується вимова не лише звуку л, а також його м’якої пари - л?, виправлення першого звуку є надійною базою для засвоєння другого. При закріпленні мякогот звука л роботу слід починати зі складу лі, а потім переходити до складів з іншими голосними. Роботу над постановкою звука л? треба будувати на зіставленні вимови складів з л та л? (ли-лі, ла-ля, лу-лю, ле-лє). • Після того як буде досягнута правильна артикуляція звука л та проведені вправи з його закріплення на матеріалі складів, слів та фраз, у випадках параламбдацизму необхідно провести ряд вправ, спрямованих на відпрацювання диференціації звуку л та того, яким він замінявся.

ЗВУКИ Р, Р'     Артикуляція звуку • губи набувають положення наступного голосного звука; • зуби злегка розкриті; • широкий кінчик язика піднятий до верхніх альвеол та вібрує в інтенсивному струмені повітря; • бічні краї язика стискаються з верхніми кутніми зубами; • м'яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину; • голосові зв'язки вібрують. Порушення вимови звуків р, р' Ротацизм - вади вимови звуків р та р' , їх відсутність або спотворена вимова: • горлова вимова - звук р виступає у вигляді горлового дрижачого звука. При такій вимові корінь язика наближується до нижнього краю м’якого піднебіння та утворює з ним щілину. При видиху струмінь повітря проходить скрізь цю щілину та викликає дрібну вібрацію м’якого піднебіння, в результаті чого виникає шум, який приєднавшись до тону голосу викликає специфічне дефектне звучання. Або вимова при якій вібрує лише язичок. При цьому чуємо відчутний рокіт.  • бокова вимова - при якій замість вібрації переднього краю язика вибухає змичка між його боковим краєм та кутніми зубами.  • щічна вимова - при якій різке спотворення звука р зумовлене тим, що струмінь видихуваного повітря проходить скрізь щілину, яка утворюється між боковим краєм язика та верхніми кутніми зубами, приводячи у коливання щоку.  • одноударна вимова - при якому передній край язика лиш один раз доторкується до альвеол, вібрація відсутня. Спроби вимовити подовжений звук р не вдаються. Параротацизм - різновидності дефекту, які виражаються в заміні звуків р, р' іншими.  • заміна звуками л, л' (риба –“либа”, “ліба”) • заміна звуком й (помідор -“помідой”) • заміна звуком в (рука -“вука”) • заміна звуком и (рак -“иак”) • заміна звуком г (парта -“пагта”)  Виправлення вимови звуків р, р' Підготовчий етап є обовязковим на шляху виправлення звуковимови, та включає в себе важливі компоненти, а саме: розвиток слухового сприймання, слухової уваги та памяті, розвиток фонематичного сприймання, розвиток дихання, розвиток артикуляційної моторики.  Для того щоб навчити дітей правильно вимовляти звуки нашої мови, необхідно перш за все навчити їх уважно слухати та чути мовлення оточуючих, тобто розвивати слухове сприймання. Розвиток слухового сприймання – важлива передумова формування звуковимови. Починати слід з розвитку слухової уваги. Для розвитку слухової уваги доцільно використовувати найдоступніші для дитячого сприймання навколишні звуки: сигнали машин, голоси тварин, музичні звуки та ін. На прогулянках, під час ігор, на екскурсіях діти слухають, про що “говорять” вулиця, кімната, ліс, парк, музичні іграшки. (Див. Логопедичні ігри та вправи) Важливе місце в підготовчій роботі на шляху розвитку правильного мовлення повинна займати, так звана, артикуляційна гімнастика. Метою її є – відпрацювання правильних, чітких рухів органів мовлення, необхідних для правильної вимови даних звуків. Вправи для підготовки артикуляційного апарату до постановки звуків р, р' • “Неслухняний язичок”. Широкий язик покласти на нижню губу та промовляти “пя-пя-пя”, неначе похлопувати свій “неслухняний язичок” верхньою губою. • „Чашечка”. Рот широко відкрити. Широкий язик підняти угору. Потягнутися до верхніх зубів, але не торкатися їх. Утримувати в такому положенні 10-15 с. • “Смачне варення”. Висунути широкий язик, облизати верхню губу та заховати язик у глиб рота. Повторити 15 разів. • “Конячка”. Присмоктати язик до піднебіння, клацнути язиком. Клацати повільно, сильно. Розтягувати під’язикову зв’язку. Виконати 10 разів. • “Грибочок”. Відкрити рот. Присмоктати язик до піднебіння. Не відриваючи язик від піднебіння сильно відтягнути вниз нижню щелепу. Зробити 10 разів. На відміну від вправи „Конячка” язик не повинен відриватися від піднебіння. • “Гойдалка”. Висунути вузький язик. Тягнутися язиком почергово спочатку до носа, потім до підборіддя. Рот при цьому не закривати. Вправа проводиться під лічбу 10 разів. • “Маляр”. Висунути язик, рот трохи відкрити. Облизувати спочатку верхню, а потім нижню губу по колу. Виконати 10 разів, змінюючи напрям.  • “Барабанщики”. Відкрити рот, підняти широкий язик вгору та постукати кінчиком язика по верхнім альвеолам чітко вимовляючи звук д. Поступово збільшувати темп, вимовляючи д-д-д. • “Літак”. На кінчик носа покласти шматочок паперу або вати. Відкрити рот, широкий язик покласти на верхню губу, бокові краї язика притиснуті. Повітряний струмінь виходить посередині язика. Дитина повинна сильно подути, так, щоб “літак” полетів вгору. Постановка звука Р Логопедичну роботу по виправленню вимови звука р проводять в декілька етапів. • Спочатку за допомогою спеціальних артикуляційних вправ треба досягнути правильного положення язика (широкий язик піднятий вгору у формі “ківша”). Досягнувши правильного положення язика, отримати так званий фрикативний р, який артикулюється при тому ж положенні язика, що й нормальний, але поки що без вібрації. Для цього дитині пропонується підняти широкий язик до верхніх альвеол і видихнути, включаючи голос, через щілину, що утворилася між кінчиком язика та верхніми альвеолами. Якщо дитина вірно виконала цю вправу вона відчує деяке лоскотіння кінчика язика та почує звук, що нагадує звукосполучення [дж] або [дз].  • Другий вид вправ спрямований на відпрацювання вібрації язика. Якщо дитина правильно вимовляє верхні ш та ж , отримати фрикативний р неважко. Достатньо запропонувати йому вимовити протяжно фонему ж при дещо відкритому роті без округлення губ та перемістити передній край язика трохи вперед, до ясен верхніх різців. Добившись цієї мети, слід закріпляти фрикативний р на матеріалі складів, слів, а потім фраз, не чекаючи засвоєння вібрації. Важливо при цьому, щоб отриманий звук вимовлявся з достатнім напором видихуваного повітря, при мінімальній щілині між переднім краєм язика та яснами.  • Для відпрацювання вібрації слід виходити з швидкого повторення на одному видиху звука д, який артикулюється особливим способом – при дещо відкритому роті та при змиканні переднього краю язика не з різцями, а дещо глибше – з яснами верхніх різців або навіть з альвеолами. Спочатку вправа може складатися з двох- та трьохкратного рівномірного повторення звука д (дд, дд, дд… ддд, ддд, ддд…), потім з тих же повторень, але з підсиленням останнього звуку (дД ,дД, дД, ддД, ддД, ддД…) і так далі з багаторазового повторення звука д, як рівномірного (ддддддддд…), так і з ритмічним малюнком ( ддД, ддД, ддД). Працювати повинен тільки язик при нерухомому положенні нижньої щелепи. • Інший прийом відпрацювання вібрації виражений тим, що під час вимови фрикативного р під язик підкладають зонд з кулькою на кінці. Кулька стикається з нижньою поверхнею язика, після чого швидкими рухами зонда праворуч та ліворуч викликається механічне коливання язика, почергове змикання та розмикання його переднього краю з альвеолами. Замість зонда можна використати завчасно вимитий палець самої дитини.  • Після того як вібрація буде досягнута, необхідно шляхом різноманітних вправ на матеріалі складів, слів та фраз, автоматизувати засвоєну артикуляцію.

 

 

Ла-ла-ла: Алла дівчинка мала.
Ли-ли-ли: В гост ми до неї йшли.
Ло-ло-ло: В Алли тісто підійшло.
Ла-ла-ла: Пирогів вона спекла.
Л’є-л’є-л’є: Чаю Аллочка нал’є.
Лі-лі-лі: Ось лимони на столі.
Лю-лю-лю: Дуже кисле не люблю.

Ло-ло-ло: Снігом землю замело.
Ля-ля-ля: Стала білою земля.
Лі-лі-лі: Ось замети чималі.

Ра-ра-ра: Дуже рада дітвора.
Ар-ар-ар: Ми поїдем в зоопарк.
Ро-ро-ро: Доберемось на метро.
Ру-ру-ру: В зоопарку кенгуру.
Ру-ру-ру: Риє кріт собі нору.
Ру-ру-ру: Заєць обдира кору.
Ра-ра-ра: Закінчилася в нас гра.

Рі-рі-рі: Що ти бачиш угорі?
Рю-рю-рю: Бачу ясную зорю.
Рі-рі-рі: Ще що бачиш угорі?
Ря-ря-ря: Небо синє, як моря.
Рі-рі-рі: Ще що бачиш угорі?
Ри-ри-ри: Там літають комари.
Ра-ра-ра: З комарами мошкара.
Ра-ра-ра: Розбігаймось до утра!

Ічка-ічка-ічка: Ось глибока річка.
Ачка-ачка-ачка: Пливла по річці качка.
Єчки-єчки-єчки: Знесла вона яєчки.
Чат-чат-чат: Навиводить каченят.
Чить-чить-чить: Плавать діточок навчить.
Ічці-ічці-ічці: Попливуть разом по річці.

Чок-чок-чок: Ось червоний бурячок.
Чу-чу-чу: Я капусту посічу.
Щок-щок-щок: В чавунці зварю борщок.
Чний-чний-чний: Получився борщ смачний.

В
Виделкою Вова вареники їв,
А Вітя водиці з відерця відпив.

Вже весна і тане крига,
Врешті, весняна відлига.

Валя весело сміється,
По вітру волосся в’ється!

Г, Ґ
Гном в гаю гуляв годину,
Назбирав грибів корзину.
Йшла Ганнуся в гастроном,
Їй шагав назустріч гном.
Ніс с грибами він корзину,
Дав Ганнусі половину.

Говірка та горда Ганна -
Господиня бездоганна.

Гантелі й гирі підійма, 
Сильніш за Гліба в нас нема.

Гриць газету покупає,
В ній кросворди розгадає.
І за розум, не за вроду,
Він отрима нагороду.

Стигле гроно винограду
Ганна принесла із саду.

Скільки важуть пироги?
Покладу їх на ваги.
Їх не треба рахувати,
Краще гостей пригощати.

Гусениця в лісочку
Гріла спину на грибочку,
Сонце гаряче пекло,
Їй голівку напекло.
Їй зроблю, коли навчусь
Із газети я картуз.

Ґава гудзик відшукала,
І в гніздо собі поклала.
"Я ґадзиня- мастериця,
Все в ґадзівстві знадобиться!"

Ґоель-моґель із яйця
На сніданок їсть вівця!

На ґринджолах із гори
Їхав натовп дітвори.
Ой! Мала упала Юля
І тепер на лобі ґуля.

Ґелґотів гусак на дворі,
Сиділа ґава на коморі,
На ґанку індик ґелґотав,
Ну, хто птахів порахував?

Д
По дорозі йду додому,
Все з дитинства тут знайоме:
Деревина-дуб стоїть,
В небо сивий дим летить,
У дворі гуляють діти,
В дім дверцята неприкриті:
Дім запрошує ласкаво:
Тут і деруни, і кава,
Добрі люди проживають,
Про добробут вони дбають.

Зі сметаною в обід
Дерунів об’ївся дід.
Да-да-да, ді-ді-ді,
Дерунів об’ївся дід.

Дудку дав Дмитро мені,
"Дуй у дірку до-ре-мі!"
Щось не дам її ладу,
Все виходить "ду-ду-ду"!

ДЖ, ДЗ
Кукурудза на городі
Дивувалась своїй вроді:
В дзеркало дивилася,
Дуже чепурилася.

Кукурудза на городі
Дивувалась своїй вроді:
Милувалась дуже-дуже
Наче в дзеркало в калюжу.
Білі зуби, коса довгенька,
Та сукня гарна, зелененька.

Джміль на склянку з джемом сів,
Гедзь до нього підлетів,
І дзвінка пішла розмова.
Першим гедзь промовив слово:
"Що, солодкий джем із грушки?"
"З’їм його я самотужки!"
Джміль дзижчав, що було сили,
Поки склянку не закрили.

Дзюрчить у лісі джерело,
Вода дзеркальна в ньому.
Допомагає джаз лісний
Перебороти втому.

День народження у джунглях
Відзначає Джонатан.
Одягнув нарядні джинси
Відбиває джаз у джбан.

Вдіну джемпер, джинси вдіну –
Джентельмен наполовину.
Ще вести себе навчуся,
Буде щаслива бабуся.

Ж
На болоті журавель жував журавлину,
А у лісі їжачок – живильну ожину.

Життєрадісні жирафи
Узяли журнал із шафи.
Його жужмили і м’яли
...Все одно не прочитали.

Жук у житі зажурився,
Жвавий джміль десь забарився.
Жук жужжить: "Хвилююсь я,
Дружба в нас на все життя".

Жвавий дід смалив у ліжку
І читав цікаву книжку.
Раптом діда сон зморив,
Він цигарку упустив.
Дим, пожежа,жар і жах
Вліз пожежник аж на дах.
Затушив живий вогонь,
Він жаркий, його не тронь.
Жалюгідний дід в журбі –
Це урок мені й тобі.

У калюжі вужик жив,
З жирной жабой не дружив,
Жабка його ображала:
"В тебе, вуж, немає жала!"

Ріже ніж коржі смачні –
Женя торт спекла мені.

Жук з метеликом здружився,
З ним над квітками кружився.

Жужжить у Жені 
Жук у жмені.
"Жу-жу-жу, жу-жу-жу!
Я з тобою не дружу!"

З
Бачила Зіна, як зірка упала,
Зразу бажання вона загадала:
"Взимку на землю хай випаде сніг,
Зіна хай буде завзятіша всіх,
Хай її до зоосаду 
залюбки батьки ведуть,
Хай зефіру й мармеладу
завтра зранку їй дадуть".

Їде Зоя в зоопарк,
Ось її зупинка.
Вийшла Зоя із таксі,
Засміялась дзвінко.
"Зебра, заєць, зубр, змія –
Тут їх всіх побачу я!"

Ми були в театрі. В залі
Там завісу відтуляли.

Взимку біла вся земля,
Ковзани бере маля.

Під березою в грозу
Заховав Захар козу.

К
На городі в нас картопля,
Кавуни і кабачки.
Є калина, є капуста,
Є червоні бурячки.

В казаночку камбалу я варила чималу,
Перцем, сіллю задобрила,
юшкой друзів пригостила.

В калюжі купалась казарка,
Їй влітку у пір’ях так жарко!

Л
Плига руда білочка з гілочки на гілочку.

З братом ми були у лісі,
Гриби збирали на узліссі,
Дві корзини чималі
Ми додому притягли!

М
В мисці масло й макарони,
З’їсть їх Марк, як охолоне!

Мухомор і білу мишу
Малював маленький Міша.

Мільйон мікробів на руках,
Під мікроскопом – просто жах!
Візьму мило, кран відкрию,
Руки я мерщій помию!

Р
Я на руку рукавицю
Одягаю брату Грицю.
Він незграбний, ще маленький,
Хай не мерзне мій рідненький.

Моркву, перець і гарбуз
Посадив старий дідусь.
Пестив їх та поливав – 
Гарний урожай зібрав.

Трамвай, тролейбус і метро –
Це наш громадський транспорт.
Його ми мусим берегти,
Бо пішки прийдеться іти.

Я по воду на криничку
Поведу малу сестричку.
Хай відеречко бере,
Водички трохи набере.

Йшов по біру старичок,
Опирався на дрючок.

На городі у Марічки
Агрус, огірки, порічки.

В рукомийнику помию
Руки я брудні.
Хай подасть мерщій сестричка
Рушничок мені.

Я зараз з буквой "Р" один
Перерахую всіх тварин:
Риба, тигр, верблюд, барсук,
Рак з клешнями замість рук,
Рись, рисак і кенгуру,
Кріт до себе ліз в нору,
Нерпа і жирафа гарна,
Зебра, морж, корова, сарна,
Ще черепаха, носоріг,
Більш пригадати я не зміг!

Рута-м’ята розпустилась -
Ароматна і кріпка.
Бджоли та джмелі над нею
Наче пляшуть гопака!

Скаржився лікарю равлик сумний:
"Темно в очах, наче бачу лиш хмари!"
Лікар порадив: "Не хмурся, малий!
Виправять зір рогові окуляри!"

Важив оранжеву моркву
На терезах продавець.
Фарбами пише портрети
Та натюрморти митець.

Рома та Рита співають у хорі,
Ввечорі разом гуляють надворі,
Разом додому ідуть, як пора.
Рома та Рита – це брат і сестра!

 

Варить борщ Борис-моряк:
Морква, помідор, буряк.
"Вийде борщ смачний у нас,
Пригощу я, друзі вас!"

С
Мій дідусь живе в селі,в нього сиві вуса.
Я сокирою рубати в дідуся навчуся.
Я навчусь траву косити і в сарай її носити.
Дідусю бракує рук – допоможе йому внук.

Садівник в саду працює,
Сапа в нього і граблі.
Він сапає й обгортає
Все, що лізе із землі.

І посилки, і листи носить листоноша.
Хоч від нас далеко пошта – це приємна ноша.
Я подякую йому, чаю теплого наллю.

Співаків багато в лісі,
Кує зозуля на узліссі.
І солов’я пташиний спів
З зелених чути нам гаїв.

Ось приїхало таксі, ми поїдемо не всі.
Хай старий сіда дідусь, а я ніжками пройдусь.

Сумно солов’ю у лісі,
Він сидить у нас на стрісі.
Так він солодко співає –
Весну й сонце прославляє!

Мати просить в Саші: "Син!
Ти сходи у магазин!
Купиш сир, ситро, сирок,
І яєць один лоток,
М’яса, сухарів, редиски,
Сині сливи і іриски,
Ще насіння, сіль, сирок,
І смородину, синок,
Трохи сала й ковбасу!"
"Мамо, я ж не донесу!"

Ф
Фазан-футболіст дуже любить футбол
Як форвард фазан забиває свій гол.

Х
Художник малює худобу і хату,
За це він отрима хвалу і зарплату.

Якось кухару на вухо
В кухні шепотіла муха:
"Хоч з тобою не дружу,
Хліб спекти допоможу".

Хвастався хом’як пихатий:
"Є хазяйство в мене й хата,
В холодильнику харчі,
Три хлібини у печі".

Хмара сонце заховала,
В хащі холодно всім стало.

Кухар в кухоль квас нал’є,
Хай хороший хлопчик п’є.

Ц
Гриць малює олівцем
Гусеницю з горобцем.

Цеберку цесарка в крамниці взяла,
В цеберку цесарка яєць нанесла.

У крамниці продавець
Загубив свій олівець.

Соня смажила млинці,
Ось і тісто на руці.
Як з роботи прийде тато –
Хай він з’їсть млинців багато.

В нас на ганку горобці –
Крихти їм несу в руці.
А сусідський хлопець Гліб,
Вчора їм приносив хліб.

Як на сцену на цеглину
Сів цвіркунчик біля тину.
Цвіринчить і цвіринчить,
Не на мить не замовчить!

Жив цар у палаці,
Спав цар на матраці,
Якось цар всю ніч не спав -
Йому цвіркунчик заважав.
Ну, а зранку у віконце
Вже заглядувало сонце.
Прокидайся цар, бо ранок -
На столі стоїть сніданок.
Там і яйця, і цукерки,
І цибулі пів цеберки!

Ч
Під кущем курча гуляє,
Черв’ячка собі шукає.
Мати-квочка поруч з ним,
З сином крихітним своїм.

Качка чотири яєчка знесла,
В червні вона каченят навела.
Ходить тепер вона з ними на річку
Їсть по дорозі смачненьку суничку.

Вліз у хату їжачок
І побачив бурячок:
"У цікавої цій штучки
Жодної нема колючки".

Якось повз колючий тато,
На спині він ніс багато:
Лист, ожину, два грибочка
Для маленького синочка.
"Їж, мій любий хлоп’ячок!"
Вмовляє сина їжачок.

Своїх друзів пригощаю,
Наливаю в чашки чаю,
Ось варення із порічки,
А ось тістечко з сунички.

Ш
Шифер кришу прикрашає,
Від дощу її ховає.

Ми до школи швидко йшли,
Кущ шипшиновий знайшли.

На машині у гараж
Заїзджає батько наш.
Для машини це як дім,
Тепло й затишно у нім. 

ЛОГОПЕДИЧНІ ІГРИ ТА ВПРАВИ

Ігри та вправи на розвиток слухової уваги, сприймання, пам’яті

“Що ти почув?”

Дитина тихо сидить в кімнаті. Запропонуйте заплющити очі й послухати вулицю. Через деякий час дозвольте розплющити очі, та розпитайте дитину про її враження. Можливо вона почула гудок машини або сміх дітей, можливо – голос пташки чи ваше дихання і т.д.

“Де плескали в долоні?”

Дитина стоїть посеред кімнати з заплющеними очима. Ви тихенько станьте в будь-якому кутку кімнати, та плесніть в долоні. Дитина, не відкриваючи очі повинна вказати напрямок, звідки вона почула сплеск.

“Вгадай, хто покликав”

В цій грі беруть участь не менше 3 дітей або членів сім’ї. Дитина стоїть посеред кімнати з заплющеними очима. Хто-небудь з іших гравців повинен покликати її. Дитина відгадує, хто саме її покликав.

“Доручення”

Дитина сидить на відстані 5-6 м від дорослого . У вас на столі покладені різні іграшки. Ви чітко, середньої сили голосом звертається до дитини: “Візьми м’ячик і поклади його на килим” або: “Візьми зайчика і посади його на стілець” і т.д. Потім даєте завдання вже тихим голосом.

“Луна”

Дитина тихо сидить на ігровому майданчику чи в кімнаті. Ви пропонуєте їй слухати уважно, та повторювати за вами слово. Важливо навчити дитину вслуховуватися в звучання слів, тому намагайтеся говорити слова неголосно, пошепки. Необхідно дотримуватись принципу від простого до складного: насамперед добирати слова, не схожі за звуковим складом (Аня, кіт, стрибай, веселий, швидко), а потім – близькі за звучанням, але різні за змістом (Оля, Коля, сам, там, син, лин).

“Запам’ятай слова”

На столі під серветкою лежать предметні картинки або іграшки. Ви пропонуєте дитині послухати два-три слова-назви, запам’ятати їх, а потім знайти на столі відповідні картинки (іграшки).

“Слухаємо музику”

Дуже велике значення для розвитку слухового сприймання має слухання музики. Тому рекомендується проводити , так звані, музичні хвилинки. Під час них ви пропонуєте дитині сісти або лягти на килим, бажано з заплющеними очима, що допомагає розслабитися і не реагувати на зорові подразники, а зосередити свою увагу на джерело звуку.

“Що звучало – розкажемо, як звучало – покажемо”

Мета гри – навчити визначати джерело звуку, розвивати слухову увагу, пам’ять.  Спочатку  пропонуємо  прослухати,  розпізнати та запам’ятати такі звуки: шелест аркушів книги, клацання ключів, м’яча, дзюрчання води, що ллється. Потім дорослий знов створює ті ж самі звуки, стоячи за екра­ном, а дитина називає, який предмет звучав, та самостійно відтворює аналогіч­ний звук, використовуючи потрібні предмети.

“Тихо-гучно”

Навчаємо визначати силу звучання  іграшкових фортепіано, барабана, сопілки, бубна.

Дорослий грає на лялькових інструментах спочатку тихо, потім гучно. Дитина слухає уважно, та, за завданням дорослого, створює самостійно на заданому інструменті тихий, або гучний звук.

“Хто як розмовляє”

Формуємо вміння визначати джерело звуків, розвиваємо слухову увагу, слухову пам’ять, навчаємо звуконаслідувати голоси тварин.

«Гуси стали ґелґотати

По-гусиному кричати: «га-га-га».

Кошенята замурчали: «мур-мур-мур».

Горобці зацвірінчали: «цвінь-цвірінь!».

Коні заіржали: «і-гі-гі!».

Жабенята квакали: «ква-ква-ква».

Каченята крякали: «кря-кря-кря»

Солов’ї висвистували: «ф’ю-ф’ю-ф’ю!»

Після прочитання вірша «розмовляємо» з дитиною мовою тварин.

 

Розвиток фонематичного слуху

“Впіймай звук!”

Поясніть дитині, що ви будете вимовляти різні звуки, а їй потрібно буде плеснути в долоні – “впіймати звук”, коли вона почує певний звук. Необхідно дотримуватись принципу від простого до складного:
– звук [а] серед у, у, а, у;
– звук [а] серед о, а, і, о;
– звук [і] серед и, е, і, и;
– звук [с] серед л, н, с, п;
– звук [с] серед ш, ж, ч, с і т.д.

“Повтори!”

Запропонуйте дитині повторити за вами склади
– та-та-да – пі- пи – ат-от
– па-па-ба – мі-ми – ум-ом
– ка-ка-га – ді-ди – іт-ит
– ва-ва-фа – кі-ки – ек-єк

“Ланцюжок слів”

Запропонуйте дитині повторити за вами ряди слів, різних за значенням, але схожих за звуковим складом:
– мак, лак, так, бак;
– тачка, качка, дачка;
– сік, вік, тік, бік;

“Назви слово!”

Запропонуйте дитині вибрати серед інших слів, та назвати лише те, яке починається на певний звук:

– на звук [а] серед слів Аня, Оля, Ігор, осінь, айстра;
– на звук [і] серед слів іграшки, овочі, автобус, Іра;
– на звук [б] серед слів мак, банка, танк, бочка.

“Знайди спільний звук!”

Запропонуйте дитині визначити, який однаковий звук є в декількох різних словах. При вимовлянні слів чітко виділяйте даний звук силою голосу, наприклад: “о-о-о-осінь”, “о-о-о-окунь”, “о-о-о-овочі”
– Оля, осінь, овочі, окунь – [о]
– Сад, суп, сумка, ніс, лис – [с]
– Аня, агрус, акула, автобус – [а]
– Маша, мак, мама, сом – [м]

Ігри та вправи на розвиток дихання

 

 

 

“Забий м’яч у ворота”

Запропонуйте дитині подути на ватний чи паролоновий мячик, так, щоб він покотився у ворота (їх можна зробити з дроту, або намалювати). Повітряний струмінь повинен бути плавним, повільним, безперервним.

“Язичок-футболіст”

Як і в попередній вправі треба забити мяч у ворота, але тепер з допомогою язика. Дитина повинна посміхнутися та покласти широкий язик на нижню губу, і, неначе вимовляючи звук [ф] дути на кінчик язика.

“Літак”

На кінчик носа покласти шматочок паперу або вати. Відкрити рот, широкий язик покласти на верхню губу, бокові краї язика притиснуті. Повітряний струмінь виходить посередині язика. Дитина повинна сильно подути, так, щоб “літак” полетів вгору.

“Пелюстки”

Покладіть на долоню справжні або вирізані з паперу невеличкі пелюстки квітки. Запропонуйте дитині подути, щоб пелюски злетіли з вашої долоні. За аналогією можна використовувати пір‘їни, вирізані з паперу сніжинки, створюючи ігрові ситуації.

“Кораблик”

Налийте у миску воду. Зробіть паперовий або пінопластовий кораблик, та покладіть його на воду. Запропонуйте дитині подути на кораблик спочатку довгим струменем повітря, наче вимовляючи зхвук “ф”, а потім преривчасто, наче вимовляючи звук “п-п-п-п”.

 

 Вправи для розвитку голосу

Важливо проводити також вправи для розвитку голосу. Такі ігрові вправи необхідно проводити на добре знайомих дітям звуконаслідуваннях. Під час занять необхідно стежити за тим, щоб усі звуконаслідування дитина вимовляла на видиху.

«Аня співає пісеньку» – А-а-а, а-а-а.

«Гуде потяг» – У-у-у, у-у-у.

«Болить зуб» – О-о-о, о-о-о.

«Пароплав гуде» – И-и-и, и-и-и.

«Жабенята посміхаються”- І-і-і, і-і-і.

«Заблукали в лісі» – Ау-ау-ау-ау

«Малюк плаче» – Уа-уа-уа-уа.

«Гріємо ручки» – Х-х-х-х.

«Пісенька комарика»- З-з-з-з.

«Граємо на барабані» – Д-д-д-д.

«Гусак сичить» – Ш-ш-ш-ш.

«Жук дзижчить» – Ж-ж-ж-ж

«Гусак» – Га-га-га.

«Зозуля кує» – Ку-ку, ку-ку.

«Корова» – Му-му-му.

Проспівування звуку А на видиху (зробили глибокий вдих, надули животик, плечі не піднімаються, на видиху співаємо «А-а-а-а-а-а-а!»)

Проспівування на одному видиху звукової доріжки а-о-у-и-е (один звук плавно переходить в інший, і кожний тягнеться не менше 2 сек.);

Проспівування на одному видиху звукової доріжки зі зміною висоти і сили голосу (пошепки, тихо, голосно, тоненьким (високим) голоском, низьким голосом);

Проспівування простої мелодії (наприклад, «У лісі, лісі темному, де ходить хитрий лис, росла собі ялинонька, і зайчик з нею ріс…») на звук М чи У. Тобто, дитина робить глибокий вдих, надуває животик, а потім, на безперервному видиху, начебто наспівує тільки мелодію пісеньки («м-м-м-м м-м-м-м…»);

 

Вправи для розвитку координації мовлення з рухами

Для нормалізації темпу і ритму мовлення велике значення має виконання спеціальних вправ спрямованих на розвиток координації мовлення з рухами.

«Машина». Бі-бі-бі гуде машина, (ритмічно плескати в долоні)
Не поїду без бензину. (ритмічно тупотіти ногами)

 «Дощик». Дощик, дощик, крап-крап-крап, (вказівним пальцем правої руки стукати по лівій долоні)
Мокрі всі доріжки.
Нам не можна йти гуляти, («погрозити» вказівним пальчиком)
Ми промочимо ніжки. (ритмічно потупати ногами)

Дидактичні ігри – вправи на розвиток фонематичного слуху

1.Гра «Виконай моє доручення».

Вихователь просить дитину принести йому зошит, м’яч, щітку, ручку.

2.Гра «Хто краще чує?»

Мета: розрізнення на слух шиплячих звуків [ш], [щ], [ч], [ж].

Хід гри.

Вихователь каже, що Буратіно хоче пограти з ним гру. Він буде називати слова, а дитина якщо почує звук [ш] підніме руку. (Пропонуються такі слова: шуба, зошит, шапка, сапка, каша, Саша).

На звук [щ] – щука, щітка, шило, дощ.

На звук [ч] – чоботи, вечір, річ, вірш, човен, шуба.

На звук [ж] – жук, сік, ніж, віз, жаба, шапка.

3.Гра «Хто краще чує?»

Мета: формувати вміння дитини розрізняти на слух сонорний [р].

Хід гри.

Буратіно промовляє нові слова і треба підняти руку, коли почує звук [р]: риба, ручка, карта, парта, лижі, рак, лак.

4.Гра «Хто краще чує?»

На звуки [дж], [дз]: бджола, дзвінок, діжка, дзищати, дозволити.

5.Гра «Повтори як я».

Вихователь просить дитину повторити за ним: а) ша, са, ща, жу, ші, со, жо, чо;

б) мило, шило, сумка, шуба, щітка, зірка, сапка, шапка.

в) Саша пішла в сад.

6.Гра «Опиши як я»

Вихователь описує картинку: «На прогулянку пішли Оля, Ромчик, Саша.

В саду вони побачили їжачка. Дитина повинна повторити.

7.Гра «Підбери малюнок»

Вихователь називає малюнок, а дитина каже де є малюнок з предметом на звук [ш]. (Малюнки на всі групи звуків).

8.Гра «Назви перший і останній звук»

Вихователь називає слова, а дитина визначає перший і останній звук: шуба, рис, сир, сорочка, час, жук, дощ. 

9.Гра «Послідовні звуки»

Вихователь пропонує дитині послідовно назвати звуки в словах: рис, жук, сік, час, каша, Саша, рак, мак.

10.Гра «Спільний звук»

Вихователь пропонує дитині визначити спільний звук у словах:

а) сова, сік, сум – [с];

б) шило, шуба, каша – [ш];

в) зуб, зір, ваза – [з];

г) жук, ніж – [ж];

д) час, чотири, вечір – [ч];

е) дощ, щука – [щ];

є) риба, рука, сир – [р].

11.Гра «Впізнай предмет на малюнку»

Вихователь попарно називає слова: коза-коса, шило-мило, шапка-сапка, сік-сук, мак-рак.

12.Гра «Чи правильно я називаю слова»

Вихователь називає слова, якщо він говорить неправильно дитина плескає в долоні: сумка-шумка, рак-мак, шило-мило, коза-коса, оса-роса.

Дані ігри можна використовувати декілька раз, змінюючи слова, варіюючи завдання.

Ігри на розвиток сили дихання

Гра 1. Перекочування силою видихуваного повітря ватної кульки на поверхні столу.

Гра 2. Дмухання на паперові кораблики, що плавають у воді.

Гра 3. «Веселі кульки». Дмухання на повітряні кульки, які висять зверху над головою дитини.

Гра 4. «Дми на метелика». Дмухання на виготовленого з паперу метелика, прив’язаного на нитці зверху над головою дитини.

Гра 5. «Задмухування свічки». Діти уявляють, що задмухують свічку.

Гра 6. «Надування бульбашок». Діти дмухають на поверхню води так, щоб утворилися бульбашки.

Гра 7. «Остуди чай». Діти уявляють, що п’ють гарячий чай і дмухають, щоб остудити.

Гра 8. «Гра на сопілці». Діти уявляють, що грають на сопілці і ритмічно роблять вдих-видих.

Гра 9. «Паровозик». Діти «їдуть» на паровозі – чух-чух-чух, піднімаючи руки роблять глибокий вдих і на видих промовляють «чух».

Гра 10. «Дотягнись до сонечка». Діти тягнуться до сонечка, піднімаючи руки через сторони і роблячи глибокий вдих. Опускаються на носочки роблять спокійний видих.

Гра 11. «На гойдалці». На горизонтальній нитці прикріплені різноманітні фігурки з паперу, дитина силою видихуваного повітря розгойдує.

Гра 12. «Нарубаємо дров». Дитина піднімає руки як для рубання дров, вдихаючи при цьому повітря. На видих опускає руки і промовляє «ух».

Гра 13. «Надування кульки». Діти уявляють, що надувають повітряну кульку.

Гра 14. «Прокоти олівець». Дитина силою видихуваного повітря прокочує олівець по столі.

Гра 15. «Вітер». Діти роблять «легенький вітерець» – легенько дмухають, «сильний» – сильніше дмухають і «бурю» – дмухають ще сильніше. Після цього обов’язково передихають – «декілька хвилин вітру немає».

 

Ігри для розвитку мовного дихання

Для розвитку мовного дихання дитини використовуються безліч дихальних ігор: здувати сніжинки, папірці, пушинки зі столу, з руки; дути на легкі кульки, олівці, свічки; дути на плаваючих в тазику качечок, корабликів, дути на всілякі вертушки та інше; надувати надувні іграшки, повітряні кулі, пускати мильні бульбашки; піддувати вгору пушинку, ватку і так далі.

Гра 1 “Хто зажене м’яч у ворота”

Мета: розвиток сильного плавного видиху.

Обладнання: кулька від настільного тенісу або ватна кулька, ворота із стаканчиків з-під йогурту.

Хід гри: – Сьогодні хлопці, ми проводимо змагання хто зажене м’яч у ворота. Отже, ми починаємо. Учасники, посміхніться, покласти широкий язик на нижню губу (вправа “Лопаточка”) і плавно, зі звуком [Ф], дуємо на кульку.

Стежити за щоками дитини, щоб вона вимовляла [Ф], а не [Х], тобто щоб повітряний струмінь був вузький, а не розсіяний.

Гра 2 “Швидкий олівець”

Мета: розвиток довгого і плавного видиху.

Обладнання: кольорові олівці з гладкою або ребристою поверхнею.

Хід гри: перед дитиною, яка сидить за столом на відстані 20 см, кладемо олівець. Спочатку самі показуємо дитині як дути на олівець, щоб він покотився на протилежний край столу. Можна пограти в цю гру удвох сидячи один навпроти одного і перекочувати олівець один одному.

Гра 3 “Чарівні метелики”

Мета: розвиток тривалого безперервного ротового видиху.

Обладнання: штучна квітка (паперова квітка чи намальована квітка) різнокольорові (однотонні) паперові метелики.

Хід гри: – Подивись, яка у мене є гарна, чарівна квітка. А ти знаєш, що на ній живуть метелики? От тільки біда, злий чарівник зачарував їх і вони розучилися літати! Давай з тобою розчаклуємо їх, щоб вони знову змогли літати в небі. Подивися, як це зроблю я (педагог дме на метеликів). А тепер твоя черга!

Гра 4 “Метелики пурхають”

Мета: розвиток довготривалого плавного видиху.

Обладнання: коробка з під взуття оформлена у вигляді квітучої галявині, паперові метелики прив’язані на нитки.

Хід гри: – настав прекрасний, теплий ранок, сонечко зійшло високо в небо. От прокинулись і заспівали пташки, зайчики помчали шукати собі їжу. Аж ось, подивіться, з’явилися гарні метелики і почали літати над квіточками. Покажи, як?

Гра 5 “Гарячий чай”

Мета: розвиток сильного плавного і тривалого видиху.

Обладнання: силуетне зображення чашок з кольорового картону.

Хід гри: – Добрий день, дівчата й хлопці! Сьогодні ви мої гості і гарячим чаєм я всіх пригощаю, а щоб не обпектися, треба вам подути на чай!

Гра 6 “Сніг кружляє, літає, літає”

Мета: розвиток сильного плавного видиху.

Обладнання: коробка з-під взуття оформлена зимовим пейзажем, паперові сніжинки звисають вниз на нитках.

Хід гри: – Настала зима, і з неба посипав сніг. Дитина дме на сніжинки. 

Гра 7 “Фокус”

Мета: розвиток сильного цілеспрямованого видиху.

Обладнання: маленький шматочок вати.

Хід гри: – Давай уявимо, що ми з тобою фокусники. Перш ніж показувати фокус своїм рідним нам з тобою треба потренуватися.

Відкриваємо рот. Робимо “чашечку” (бічні краї язика притиснуті до верхньої губі, а посередині залишається жолобок). Кладемо маленький шматочок вати на ніс. Робимо вдих через ніс. Сильно дуємо на ватку через рот так, щоб вона злетіла вгору.

Гра 8 «Кулька». Цю вправу бажано робити спочатку лежачи (щоб дитина повністю розслабилася), а потім сидячи чи стоячи. Вдих через злегка відкритий рот (живіт надувається, як кулька, плечі не піднімати). Видих через вільно відкритий рот, неначе кулька повільно здувається. Рух живота контролюється рукою. Цю ж вправу повторити з подовженим видихом на звуки (А, О, У, И). Видих під час вимови цих звуків повинен бути спокійним і безперервним.

Гра 9 «Задуй свічку». Короткий спокійний вдих носом, потім пауза (затримати дихання на 1-2 сек.) і довгий безперервний видих через ледве зімкнуті губи з промовлянням «пф», начебто гасячи свічку (дути можна на пальчики).

Гра 10 «Літак». Покладіть дитині на долонь маленький шматочок ватки чи паперу. Тримаючи долоню з ваткою на рівні рота, дитина повинна подути на «літак», щоб він полетів. Чим далі полетіла ватка, тим краще дитина зробила вдих і видих.

Гра 11 «Нюхаємо квіточку». Навички правильного вдиху і видиху добре відпрацьовувати на таких вправах: дати дитині понюхати квітку, духи, фрукти.

Гра 12 «Усі мовчать». Зробити вдих, а видихнути на звук “з”, доторкнувшись вказівним пальцем до губ, неначе попросити тиші.

Гра 13 «Де дзвенить комарик?» Дитина, сидячи на стільці, одночасно з поворотом тулуба праворуч-ліворуч робить довгий видих на звук з-з-з-з.

Гра 14 «Гарячий чай». У дитини в руках чашка, дитина робить вдих носом , а на видиху дує в чашечку, вимовляючи пошепки ф-ф-ф-ф, начебто студить гарячий чай.

Гра 15 «Кораблик». Налийте в миску води, покладітьте на воду паперовий кораблик, і запропонуєте дитині “допомогти” кораблику переплисти на іншу сторону миски. Дитина робить вдих носом, а на видиху вимовляє «пф» і дує при цьому на кораблик. Чим дужчий повітряний струмінь, тим далі попливе кораблик.

Гра 16 «Дми на метелика».
Дорослий виготовляє паперового метелика, прив’язує його до палиці, тримає у дитини над головою і пропонує дмухати на нього.
 Гра 17 «На гойдалці».
На горизонтальній нитці прикріплюють різнокольорові паперові фігурки ляльок, влаштовують «гойдалку» і малюк силою видихуваного повітря розгойдує їх.

 

Жартівливі віршики з повтореннями окремих складів:

Язик угору — ша, ша, ша;
Наша Маша в ліс пішла.
Язик донизу — са, са, са;
Укусила ніс оса.

Жа, жа, жа — ми побачили вужа.
Жу, жу, жу — по галявині ходжу.
Жи, жи, жи — мені допоможи.
Жі, жі, жі — гострі ножі.

Ра, ра, ра — висока гора.
Ру, Ру, Ру — хліб я беру.
Ар, ар, ар — загудів комар.
Ор, ор, ор— росте мухомор.

З дітьми старшого дошкільного віку (6-й і 7-й роки життя) доцільно вивчати скоромовки на ті звуки, які дитина вимовляє нечітко. Наприклад, скоромовки на звуки з, с, ш, ч, ж.
«Семен віз сіно»
«Старшому сину пошили сині штани»
«Всіх скоромовок не перемовиш, не перевискоромовиш»
«Золоті жолуді зовсім пожовтіли».

На звуки р, л:
«Орел на горі, перо па орлі»
«Білі барани грали на барабані»
«На дворі трава, на траві дрова, раз дрова, два дрова, три дрова»
«Летів перепел перед перепелицею, перед перепеленятами»
«Лелека, лелека, літаєш далеко».

 

Ігри та вправи на розвиток слухової уваги, сприймання, пам’яті

“Що ти почув?”. Дитина тихо сидить на ігровому майданчику чи в кімнаті. Запропонуйте заплющити очі й послухати вулицю. Через деякий час дозвольте розплющити очі, та розпитайте дитину про її враження. Можливо вона почула гудок машини або сміх дітей, можливо – голос пташки чи ваше дихання і т.д.

“Де плескали в долоні?”. Дитина стоїть посеред кімнати з заплющеними очима. Ви тихенько станьте в будь-якому кутку кімнати, та плесніть в долоні. Дитина, не відкриваючи очі повинна вказати напрямок, звідки вона почула сплеск.

“Вгадай, хто покликав”. В цій грі беруть участь не менше 3 дітей або членів сімўї. Дитина стоїть посеред кімнати з заплющеними очима. Хто-небудь з іших гравців повинен покликати її. Дитина відгадує, хто саме її покликав.

“Доручення”. Дитина сидить на відстані 5-6 м від дорослого . У вас на столі покладені різні іграшки. Ви чітко, середньої сили голосом звертається до дитини: “Візьми м’ячик і поклади його на килим” або: “Візьми зайчика і посади його на стілець” і т.д. Потім даєте завдання вже тихим голосом.

“Ехо”. Дитина тихо сидить на ігровому майданчику чи в кімнаті. Ви пропонуєте їй слухати уважно, та повторювати за вами слово. Важливо навчити дитину вслуховуватися в звучання слів, тому намагайтеся говорити слова неголосно, пошепки. Необхідно дотримуватись принципу від простого до складного: насамперед добирати слова, не схожі за звуковим складом (Аня, кіт, стрибай, веселий, швидко), а потім – близькі за звучанням, але різні за змістом (Оля, Коля, сам, там, син, лин).

“Запам’ятай слова”. На столі під серветкою лежать предметні картинки або іграшки. Ви пропонуєте дитині послухати два-три слова-назви, запам’ятати їх, а потім знайти на столі відповідні картинки (іграшки).

“Слухаємо музику”. Дуже велике значення для розвитку слухового сприймання має слухання музики. Тому рекомендується проводити , так звані, музичні хвилинки. Під час них ви пропонуєте дитині сісти або лягти на килим, бажано з заплющеними очима, що допомагає розслабитися і не реагувати на зорові подразники, а зосередити свою увагу на джерело звуку.

 

Ігри та вправи на розвиток фонематичного сприймання

“Впіймай звук!”. Поясніть дитині, що ви будете вимовляти різні звуки, а їй потрібно буде плеснути в долоні – “впіймати звук”, коли вона почує певний звук. Необхідно дотримуватись принципу від простого до складного:
– звук [а] серед у, у, а, у;
– звук [а] серед о, а, і, о;
– звук [і] серед и, е, і, и;
– звук [с] серед л, н, с, п;
– звук [с] серед ш, ж, ч, с і т.д.

“Повтори!”. Запропонуйте дитині повторити за вами склади
– та-та-да – пі- пи – ат-от
– па-па-ба – мі-ми – ум-ом
– ка-ка-га – ді-ди – іт-ит
– ва-ва-фа – кі-ки – ек-єк

“Ланцюжок слів”. Запропонуйте дитині повторити за вами ряди слів, різних за значенням, але схожих за звуковим складом:
– мак, лак, так, бак;
– тачка, качка, дачка;
– сік, вік, тік, бік;

“Назви слово!”. Запропонуйте дитині вибрати серед інших слів, та назвати лише те, яке починається на певний звук:
– на звук [а] серед слів Аня, Оля, Ігор, осінь, айстра;
– на звук [і] серед слів іграшки, овочі, автобус, Іра;
– на звук [б] серед слів мак, банка, танк, бочка.

“Знайди спільний звук!”. Запропонуйте дитині визначити, який однаковий звук є в декількох різних словах. При вимовлянні слів чітко виділяйте даний звук силою голосу, наприклад: “о-о-о-осінь”, “о-о-о-окунь”, “о-о-о-овочі”

– Оля, осінь, овочі, окунь – [о]
– Сад, суп, сумка, ніс, лис – [с]
– Аня, агрус, акула, автобус – [а]
– Маша, мак, мама, сом – [м]

 

Ігри та вправи на розвиток дихання

“Забий м’яч у ворота”. Запропонуйте дитині подути на ватний чи паролоновий мячик, так, щоб він покотився у ворота (їх можна зробити з дроту, або намалювати). Повітряний струмінь повинен бути плавним, повільним, безперервним.

“Язичок-футболіст”. Як і в попередній вправі треба забити мяч у ворота, але тепер з допомогою язика. Дитина повинна посміхнутися та покласти широкий язик на нижню губу, і, неначе вимовляючи звук [ф] дути на кінчик язика.

“Літак”. На кінчик носа покласти шматочок паперу або вати. Відкрити рот, широкий язик покласти на верхню губу, бокові краї язика притиснуті. Повітряний струмінь виходить посередині язика. Дитина повинна сильно подути, так, щоб “літак” полетів вгору.

“Пелюстки”. Покладіть на долоню справжні або вирізані з паперу невеличкі пелюстки квітки. Запропонуйте дитині подути, щоб пелюски злетіли з вашої долоні.

“Кораблик”. Налийте у миску воду. Зробіть паперовий або пенопластовий кораблик, та покладіть його на воду. Запропонуйте дитині подути на кораблик спочатку довгим струменем повітря, наче вимовляючи зхвук “ф”, а потім преривчасто, наче вимовляючи звук “п-п-п-п”.

 

Ігрові вправи на звуконаслідування

Під час занять необхідно стежити за тим, щоб усі звуконаслідування дитина вимовляла на видиху.

«Аня співає пісеньку». А-а-а, а-а-а.
«Гуде потяг». У-у-у, у-у-у.
«Болить зуб». О-о-о, о-о-о.
«Пароплав гуде». И-и-и, и-и-и.
«Жабенята посміхаються” І-і-і, і-і-і.
«Заблукали в лісі». Ау-ау-ау-ау.
«Малюк плаче». Уа-уа-уа-уа.
«Пісенька водички». С-с-с-с.
«Пісенька комарика». З-з-з-з.
«Пісенька вітру». В-в-в.
«Гріємо ручки». Х-х-х-х.
«Стукають підбори ». К-к-к-к.
«Граємо на барабані». Д-д-д-д.
«Гусак сичить», «Кулька сдувається». Ш-ш-ш-ш.
«Жук дзижчить». Ж-ж-ж-ж.
«Зозуля кує». Ку-ку, ку-ку.
«Гусак». Га-га-га.
«Корова». Му-му-му.

Проспівування на одному видиху звукової доріжки зі зміною висоти і сили голосу (пошепки, тихо, голосно, тоненьким голоском, грубим голосом);

 Проспівування звуку А на видиху (зробили глибокий вдих, надули животик, плечі не піднімаються, на видиху співаємо «А-а-а-а-а-а-а!»)

 Проспівування простої мелодії (наприклад, «У лісі, лісі темному, де ходить хитрий лис, росла собі ялинонька, і зайчик з нею ріс…») на звук М чи У. Тобто, дитина робить глибокий вдих, надуває животик, а потім, на безперервному видиху, начебто наспівує тільки мелодію пісеньки («м-м-м-м м-м-м-м…»).

 Вправи для розвитку координації мовлення з рухами

Велике значення для нормалізації темпу і ритму мовлення має виконання спеціальних вправ спрямованих на розвиток координації мовлення з рухами.

«Машина». Бі-бі-бі гуде машина, (ритмічно плескати в долоні)
Не поїду без бензину. (ритмічно тупотіти ногами)
«Дощик». Дощик, дощик, крап-крап-крап, (вказівним пальцем правої руки стукати по лівій долоні)
Мокрі всі доріжки.
Нам не можна йти гуляти, («погрозити» вказівним пальчиком)
Ми промочимо ніжки. (ритмічно потупати ногами)

«Листочки». Листочки над нами кружляють, (руки підняти нагору, махати кистями рук)
Листочки на землю лягають. (присісти)
Вони з височині злетіли, (піднятися і потягнуться на носочках)
Листочки кружляти хотіли. (плавні рухи руками праворуч, ліворуч)

Артикуляційна гімнастика

1.„Лопаточка” Широкий язик висунути, розслабити, покласти на нижню губу. Слідкувати, щоб язик не тремтів. Утримувати 10-15 с.

2.„Неслухняний язичок” Широкий язик покласти на нижню губу та промовляти “пя-пя-пя”, неначе поплескувати свій “неслухняний язичок” верхньою губою.

3.„Чашечка” Рот широко відкрити. Широкий язик підняти угору. Потягнутися до верхніх зубів, але не торкатися їх. Утримувати в такому положенні 10-15 секунд.

4.„Голочка” Рот відкрити. Язик висунути далеко вперед, напружити його та зробити вузьким. Утримувати в такому положенні 15 с.

5.„Гірка” Рот відкрити. Бокові краї язика притиснути до верхніх кутніх зубів. Кінчиком язика доторкнутися до нижніх передніх зубів. Утримувати в такому положенні 15 с.

6.„Трубочка” Висунути широкий язик. Бокові краї язика завернути угору. Подмухати в отриману трубочку. Виконувати в повільному темпі 10-15 разів.
7. „Годинник” Висунути вузький язик. Тягнутися язиком поперемінно праворуч – ліворуч. Рухати язиком з куточка рота в повільному темпі під лічбу. Виконати 10-15 разів.

8.„Конячка” Присмоктати язик до піднебіння, клацнути язиком. Клацати повільно, сильно. Розтягувати під’язикову зв’язку. Виконати 10-15 разів.

9.„Грибок” Відкрити рот. Присмоктати язик до піднебіння. Не відриваючи язик від піднебіння сильно відтягнути вниз нижню щелепу. Зробити 10-15 разів. На відміну від вправи „Конячка” язик не повинен відриватися від піднебіння.

10.„Гойдалка” Висунути вузький язик. Тягнутися язиком почергово спочатку до носа, потім до підборіддя. Рот при цьому не закривати. Вправа проводиться під лічбу 10-15 разів.

11.„Смачне варення” Висунути широкий язик, облизати верхню губу та заховати язик у глиб рота. Повторити 10-15 разів.

12. „Змійка”. Рот широко відкрити. Язик сильно висунути уперед, напружити, зробити вузьким. Вузький язик максимально висунути вперед та заховати у глиб рота. Рухати язиком в повільному темпі 10-15 разів.
13. „Маляр”. Висунути язик, рот трохи відкрити. Облизувати спочатку верхню, а потім нижню губу по колу. Виконати 10-15 разів, змінюючи напрям.

 

Пальчикові ігри

Моя сім’я

Цей пальчик – мій дідусь, Цей пальчик – моя бабуся,
Цей пальчик – мій татусь, А оцей - моя матуся,
Ну, а цей маленький – я,
Ось уся моя сім’я (Почергове згинання пальчиків починаючи з великого) 

Хованки

Пальці в хованки всі грались
Ось так, ось так,
В кулачки всі заховались,
Ось так, ось так. (Ритмічно згинати та розгинати пальці, покрутити кулачком) 

Сорока

Сорока білобока
Кашу варила
Діточкам давала.
Цьому дала,
Цьому дала,
Цьому дала,
Цьому дала,
А цьому не дала:
Ти дрова не рубав
І води нам не давав,
Ти і піч не натопив
І нічого не поїв. (Вказівним пальцем правої руки водити по долоні лівої. Згинати почергово кожний палець, крім мізинця. Згинати і розгинати всі пальці в ритмі потішки)

Зайці

Скаче зайчик перший
Під високою сосною,
А під другою сосною,
Скаче зайчик другий. (Вказівний і середній пальці правої руки підняті вгору, всі інші випрямлені і з’єднані. Долонею правої руки тримати вертикально вгору. Пальці широко розставлені. І так само іншою рукою)

Соління капусти

Ми капусту порубали,
Свіжу моркву натирали,
Ми капусту посолили,
З неї соку надушили. (Різки рухи прямими кистями рук, пальці з’єднані, долоні прямі. Почергові рухи рук до себе і від себе. Пальці стиснуті в кулаки. Кінчики пальців обох рук зібрані разом, імітуємо посипання сіллю. Інтенсивно стискаємо пальці обох рук в кулаки)

Коза і козенята

 

Іде коза рогата,
Коза бородата,
Козенятко спішить,
Дзвоником дзвенить. (Вказівний і мізинець правої руки вгору. Інші притиснути до долоні. Вказівний і мізинець палець вгору. Пальці долоні прямі, з’єднані з великим, опущені до низу)